Так, КАС ВС зазначив, що приписами ч. 7 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Приписами ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти СЗР України - за викликом керівників відповідних підрозділів СЗР України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
КАС ВС звернув увагу, що обставини незгоди військовозобов’язаного із діями ТЦК щодо вручення йому повістки, а також незгода із відповідними наслідками, пов`язаними з його відмовою від отримання повістки не можуть бути предметом розгляду та оцінки в порядку адміністративного судочинства. Самі ж дії відповідача щодо виготовлення та вручення позивачу повістки, яка складена на виконання законодавства з питань військового обов`язку, не свідчать про факт порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача. При цьому, доводи щодо порушення відповідачем процедури вручення повістки та передчасного/необґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, можуть бути предметом перевірки судом у межах відповідного кримінального провадження.
Таким чином, виготовлення повістки на прибуття до ТЦК та СП, яку позивач вважає сфальшованою, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України. Повістка не може бути оскаржена в будь-якому суді, тому що цей документ є лише засобом оповіщення особи про необхідність виконати військовий обов`язок відповідно до закону. При цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з'явитися за викликом до відповідного ТЦК та СП установлений не повісткою, а Законом №2232-XII.
_03_03.png)
