КАС ВС розглянув матеріали справи щодо правомірності застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Суд нагадав, що метою забезпечення позову є захист матеріально-правових інтересів позивача та гарантування реального виконання можливого судового рішення у разі задоволення позову. Такі заходи мають запобігати ситуаціям, коли виконання рішення в майбутньому може бути істотно ускладненим або неможливим.
Водночас під час вирішення питання про забезпечення позову суд оцінює не обґрунтованість позовних вимог по суті, а наявність достатніх підстав для застосування таких заходів. Зокрема, суд має перевірити розумність і адекватність заявлених вимог, їх зв’язок із предметом спору, імовірність утруднення виконання майбутнього рішення та необхідність дотримання балансу інтересів сторін.
У цій справі позивач, обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, посилався на протиправне припинення дії ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Водночас до заяви не було додано копії ліцензії або витягу з неї, що унеможливило встановлення її реквізитів. Крім того, у матеріалах справи були відсутні відомості про конкретне місце здійснення ліцензованої діяльності - зокрема, автозаправну станцію, щодо якої заявлялися ризики для господарської діяльності.
За таких обставин суди попередніх інстанцій фактично були позбавлені можливості перевірити, чи поширюється дія відповідної ліцензії на конкретний об’єкт та чи перебувають заявлені ризики у причинно-наслідковому зв’язку з оскаржуваними рішеннями відповідача.
КАС ВС дійшов висновку, що наведені позивачем підстави для забезпечення позову не підтверджені належними та допустимими доказами. Відтак рішення судів попередніх інстанцій ґрунтувалися на гіпотетичних ризиках і не можуть вважатися належно вмотивованими.
Постанова Верховного Суду від 05.02.2026 у справі № 320/59059/24 - https://surl.li/aexuzq
_03_03.png)
