КСУ на пленарному засіданні 09.09.2026 розглянув справу за конституційною скаргою Лопушанського Володимира Михайловича щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87) зі змінами (далі - Закон).
Предметом конституційного контролю в цій справі є абз. 7 підпункту 1, підпункт 5 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону стосовно справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.
Суд установив, що зазначений закон не передбачає сплати судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а також відповідних апеляційних скарг.
Розглядаючи справу, Суд виходив із того, що право на судовий захист охоплює реальний та дієвий доступ до правосуддя. Особливого значення ця гарантія набуває у спорах між особою і державою, коли особа звертається до суду для захисту від застосованого до неї публічно-владного примусу. Суд наголосив, що оскарження постанови про адміністративне правопорушення є реалізацією гарантованого ч. 2 ст. 55 КУ права на судове оскарження актів органів публічної влади.
Суд підкреслив, що визначення об’єктів, ставок, умов і порядку справляння судового збору належить до виключної компетенції ВРУ. Судовий збір має бути домірним, а його розмір та умови справляння не повинні становити для особи надмірного тягаря або створювати фактично нездоланні перешкоди для звернення до суду.
Проаналізувавши структуру та зміст Закону, Суд установив, що законодавець передбачив лише один спеціальний випадок справляння судового збору у сфері адміністративної відповідальності - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Водночас Закон не встановлює окремого обов’язку сплачувати судовий збір за оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
Суд звернув увагу на те, що обов’язок сплачувати судовий збір у таких справах виник у судовій практиці на підставі правової позиції ВП ВС, сформульованої у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17. КСУ наголосив, що визначення обов’язку сплачувати судовий збір та розміру його ставки належить до сфери законодавчого регулювання: порядок визначення ставки судового збору має бути встановлений саме законом.
Розглянувши матеріали даної справи, Суд визнав такими, що відповідають КУ, абз. 7 підпункту 1, підпункт 5 п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ № 3674–VI зі змінами, надавши їм конституційно узгоджене тлумачення, відповідно до якого ці приписи не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.
_03_03.png)
