Громадянин N звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини (далі - ВЧ), де просив суд визнати протиправною бездіяльність ВЧ щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168, у збільшеному розмірі до 100 тисяч гривень за безпосередню участь у бойових діях.
Позивач зазначав, що проходив військову службу у складі ВЧ під час дії воєнного стану та виконував бойові завдання на території Херсонської області. Але, 29 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання отримав травму, після чого проходив стаціонарне лікування.
08 вересня 2022 року позивач отримав наказ командира роти про наступ, однак відмовився від його виконання у зв`язку зі станом здоров`я внаслідок травми, отриманої під час виконання бойової задачі. Наказом командира ВЧ позивача було виключено з усіх видів забезпечення ВЧ, а надалі видано наказ № 1170, відповідно до якого за невиконання бойового наказу позивача позбавлено виплати додаткової винагороди за вересень 2022 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково - https://cutt.ly/Ft4FHToC
Суд зазначив, що позивач проходив військову службу у 2ому механізованому батальйоні, але виявив розбіжності в документах щодо дій підрозділу в серпні 2022 року. Службове розслідування 2023 року вказує, що з 1 по 27 серпня батальйон перебував у другому ешелоні оборони і був відведений, а на передову вийшов тільки 28 серпня. Водночас у справі наявні рапорти про нарахування військовому бойових виплат (100 тис. грн.) за серпень та документальне підтвердження його бойового поранення.
Не погодившись з таким рішенням, ВЧ оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Під час апеляційного розгляду, 5ААС погодився з висновками суду І-ої інстанції та наголосив, що згідно зі ст. 17, 43 Конституції України та Постанови КМУ №168, позивач має право на «бойові» виплати за період з 1 по 27 серпня 2022 року.
Попри суперечливі дані службових розслідувань, право на виплату відповідно дням участі у бойових діях підтверджено належними доказами, а саме рапортом командира батальйону та документами про отримання бойового поранення.
За результатами розгляду, колегія суддів 5ААС апеляційну скаргу ВЧ - залишила без задоволення, а рішення суду І-ої інстанції - без змін.
Детальніше - https://cutt.ly/9t4GSjH1
_03_03.png)
