Адмін’юстиція чекає плодів судової практики, поки законодавці реформують реформоване

В Одесі провели обговорення, присвячене дням адміністративної юстиції. Про зародження адміністративного судочинства, його проблеми та важелі впливу говорили науковці та практики. Не оминули учасники й питання правової визначеності, якої слід дотримуватися не лише Верховному Суду, а й Верховній Раді.

Біля джерел становлення

У П’ятому апеляційному адміністративному суді відбулось експертне обговорення «Між людиною та владою: еволюція адміністративної юстиції».

Президент Національного університету «Одеська юридична академія», академік Національної академії правових наук Сергій Ківалов під час вітального слова зазначив, що одеська правова школа стояла біля витоків становлення та розвитку адмін’юстиції. Перша кафедра адміністративного права та процесу з’явилася саме в Одесі. С.Ківалов пригадав також 10 осіб, які в грудні 2003 року стали суддями Вищого адміністративного суду. Серед них він відзначив нинішнього голову Касаційного адміністративного суду Михайла Смоковича, котрий також був присутнім на заході.

«Я думаю, що та нова реформа, яку пропонує нам сьогодні Офіс Президента, за якою потрібно закреслити все, що було, і створити в кожній області один апеляційний суд, навряд чи зможе бути реалізована на практиці. На сьогодні ж система адміністративної юстиції налагоджена», — зазначив С.Ківалов.

«Зараз усі наші зусилля мають бути спрямовані на розвиток першої та апеляційної інстанцій для судів загальної юрисдикції», — підсумував спікер.

Інвестиційний клімат

Голова П’ятого ААС Олександр Джабурія під час обговорення інвестиційного клімату в Україні, зазначив, що головними в цьому питанні залишаються не судді чи чиновники, а саме інвестори. А для останніх у пріоритеті будуть гарантія законодавства та стабільність і передбачуваність процедур, а це в тому числі судовий захист.

«Ми знаємо яка кількість ситуацій та величезних проектів не відбулись тільки через те, що іноземні інвестори відчувають, що належного судового захисту їх прав в Україні просто немає. Адмін’юстиція навпаки сьогодні кожною своєю дією демонструє, що такий захист є і він розвивається», — наголосив О.Джабурія. Такі справи стосуються перш за все морегосподарського комплексу, оскільки юрисдикція даного суду поширюється на все узбережжя — Одещину, Миколаївщину, Херсонщину, а це величезний логістичний вузол.

«Якщо відсутні порядок у владі та дотримання якихось правил гри, то тут адміністративний суд виступає в ролі міні-європейського суду з прав людини. І саме

такий суд може вказати на те, що необхідно застосовувати загальні принципи — принцип захисту обґрунтованих сподівань, юридичної визначеності, верховенства права», — зазначив спікер. Підсумовуючи, О.Джабурія додав, що проект щодо інвестиційних нянь, у тому числі за допомогою консультацій адміністративної юстиції, матиме велике майбутнє.

Визначеність і виконання

Про обов’язкові та «необов’язкові» для виконання судові рішення розповіла голова комітету з адміністративного права та процесу Ради адвокатів Одеської області та заступник голови РА Олена Джабурія. Вона зазначила, що й у її адвокатській практиці було таке, що з клієнтом пройдено усі інстанції, отримано позитивний результат у вигляді рішення Верховного Суду, але воно так і не було виконано. Крім того, понад 80% скарг від українських громадян до ЄСПЛ — це саме скарги на невиконання судових рішень.

Кодекс адміністративного судочинства передбачає три процесуальні форми контролю за виконанням судового рішення. По-перше, суд може зобов’язати суб’єкта

владних повноважень, не на користь якого ухвалено рішення, подати в установлений строк звіт про його виконання. По-друге, суд може накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму. По-третє, суд розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, в порядку, визначеному ст.287 КАС.

Завідувач кафедри судових, правоохоронних органів та адвокатури НУ «ОЮА», адвокат Нана Бакаянова звернула увагу на принцип правової визначеності, який традиційно розглядається як невіддільна складова верховенства права. За словами спікера, верховенство права разом із таким явищем як правдива демократія та права людини, складають певну тріаду, яка створює основу сучасного європейського правопорядку.

У національній правовій доктрині принцип правової визначеності, зокрема принцип верховенства права, розглядається двоаспектно. Першим є визнання цього верховенства, а другим — утілення в життя. І

якщо з першим аспектом, як і з будь-якою теорією, все виглядає доволі оптимістично та ідеалістично, то з другим все не так просто. Передбачається, що мають бути створені такі правові механізми, які захищатимуть громадянина від свавілля держави та державних органів. На переконання Н.Бакаянової, саме у формуванні другого аспекту роль судової влади важко переоцінити.

Що стосується принципу правової визначеності в контексті адмін’юстиції, на думку спікера, його дотримання має контролюватися на трьох етапах. Перший — на етапі відносин адміністративного органу та громадянина. Другий — під час процедури розгляду адміністративної справи. На третій етап, як зазначила спікер, особливо не звертають уваги, хоча він цього і заслуговує — це те, що принцип правової визначеності має відчути на собі сам служитель Феміди як носій судової влади, тому що все, що пов’язано з його статусом, також підлягає юридичній визначеності.

«Чи можемо ми поставити в провину постійне реформування законодавства?

Мабуть, ні, адже саме для цього законодавець й існує. Проте потрібно враховувати час на адаптацію, і все має відбуватись із дотриманням правової визначеності. Адже, як кажуть, сад, який постійно пересаджують, не може гарно плодоносити», — підсумувала Н.Бакаянова.

Та схоже, що «виноградную косточку в теплую землю зарою» — це принцип, який не відомий українським політикам. Тому кожен сад, посаджений попередниками, із завзяттям та сокирами в руках вирубується новим скликанням. Адже сад, який посадив Джек, що був при владі попередні 5 років, завжди не подобається тим, хто осяде в ньому протягом наступної каденції. Як наслідок, і громадянам, і самій адміністративній юстиції доводиться бігати між молодими паростками, що невідомо, чи приживуться на українській правовій ниві, та тими деревцями, які вже встигли пустити коріння.