Формальні недоліки рапорту не можуть позбавляти військовослужбовця права на звільнення — 5ААС

Суд визнав протиправною відмову військової частини та зобов’язав повторно розглянути рапорт про звільнення у зв’язку з необхідністю постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.

П’ятий апеляційний адміністративний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправною відмову військової частини у звільненні мобілізованого військовослужбовця за сімейними обставинами.

Суд наголосив: недотримання окремих формальних вимог при оформленні рапорту або подання не може нівелювати право військового на звільнення, якщо наявні передбачені законом підстави — зокрема необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю I групи та відсутність інших осіб, здатних здійснювати такий догляд.

Обставини справи №420/5366/24

П’ятий апеляційний адміністративний суд розглянув апеляційну скаргу військової частини на рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі за позовом мобілізованого військовослужбовця до двох військових частин Міністерства оборони України.

Позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 2022 року. У грудні 2023 року він подав рапорт про звільнення за сімейними обставинами — у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за рідним братом, якому встановлено інвалідність I групи та який, за медичними документами, потребує стороннього догляду. Позивач також надав докази відсутності інших осіб, здатних здійснювати такий догляд.

Командування військової частини, де проходив службу позивач, направило документи на погодження до іншої військової частини, уповноваженої приймати рішення про звільнення. За результатами розгляду було відмовлено — з мотивів, що документи нібито не підтверджують «необхідність» саме цього військовослужбовця здійснювати догляд, а також через невідповідності між формулюваннями у рапорті та поданні.

Позиція суду першої інстанції

Одеський окружний адміністративний суд визнав дії військової частини щодо відмови у звільненні протиправними. Суд дійшов висновку, що позивач надав належні та достатні докази:

• встановлення брату інвалідності I групи;
• потреби у сторонньому (постійному) догляді;
• відсутності інших осіб, які могли б такий догляд здійснювати.

Суд зобов’язав військову частину повторно розглянути рапорт з урахуванням правової оцінки суду, але не зобов’язав безпосередньо звільнити військовослужбовця.

Аргументи апеляції

В апеляційній скарзі військова частина наполягала, що:

• висновок ЛКК не є належним документом для підтвердження потреби у постійному догляді;
• закон вимагає сукупності кількох умов, зокрема доведення юридичного обов’язку саме брата здійснювати догляд;
• подані документи містять формальні та змістовні недоліки.

Висновки апеляційного суду

П’ятий апеляційний адміністративний суд із цими доводами не погодився та залишив рішення першої інстанції без змін.

Суд зазначив, що:

• підстава, передбачена абзацом сьомим підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», є самостійною та не потребує додаткових умов, не передбачених законом;
• висновки лікарсько-консультативної комісії, а також інші медичні документи можуть підтверджувати потребу у постійному догляді;
• акт обстеження житлових умов і матеріали справи підтверджують відсутність інших осіб, здатних здійснювати догляд;
• формальні недоліки в оформленні рапорту або подання, а також розбіжності у формулюваннях, не можуть бути підставою для фактичного позбавлення військовослужбовця передбаченого законом права;
• відмова у звільненні, оформлена листом, не є належним рішенням суб’єкта владних повноважень.

Апеляційний суд підкреслив: органи військового управління зобов’язані діяти в межах і у спосіб, визначених законом, а не створювати додаткові, не передбачені законодавством бар’єри для реалізації прав військовослужбовців.

Результат

Апеляційну скаргу військової частини залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду про визнання відмови у звільненні протиправною та зобов’язання повторно розглянути рапорт — залишено без змін. Постанова апеляційного суду набрала законної сили з дня ухвалення та, з огляду на категорію справи, не підлягає касаційному оскарженню, за винятком випадків, прямо передбачених законом.

Джерело: Судово-юридична газета